Дзвенить екологічний дзвін.

Тривогою та болем наповнені його звуки.

Болем за нашу землю, тривогою - за майбутнє життя.

Стогне дзвін.

Та найгіркішими нотами звучать у ньому голоси Чорнобиля, катастрофи, яка ніколи не зітреться з людської історії, не згасне у віках.

Чорнобиль - невеличке українське містечко. Назва походить від назви гіркого полину чорнобилки. Здавалося, що гармонійно і нерозривно зжилися тут краса поліської природи і сховані у бетон 4 блоки АЕС. 

У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року над 4 реактором Чорнобильської атомної електростанції нічну пітьму розірвало полум'я.

Зойкнула земля чаїним криком: 

Сину, вбережи і захисти!

Вийшла Мати із іконним ликом: 

Йди, синочку. Хто ж, коли не ти?

Атомний вибух, і перші пожежні ринули у вируюче полум'я,  у смертельну радіацію рятувати станцію і людей. 

Чорнобиль..

Чорний біль нашої землі. І скільки б не минуло років, це слово полум'янітиме чорним вогнищем скорботи. 

Минуло 35 років...

Хай стане мир міцнішим у сто крат

Хай над землею чисте небо буде..

Чорнобиль -попередження набат. 

Його уроків людство не забуде.

                                                           М. Луків